ДСТУ EN ISO 13688:2021 – загальні вимоги до захисного та робочого одягу

ДСТУ EN ISO 13688:2021 — один із базових стандартів у сфері професійного захисного одягу. Він визначає загальні вимоги, яким повинен відповідати захисний одяг щодо ергономіки, конструкції, нешкідливості матеріалів, розмірного маркування, стійкості до старіння та догляду, сумісності елементів, маркування та інформації, яку виробник повинен надавати користувачеві.

Головне призначення стандарту — встановити загальну основу для створення безпечного, зручного та правильно маркованого захисного одягу.

Важливо розуміти, що ДСТУ EN ISO 13688 не визначає конкретний рівень захисту від окремого виробничого ризику. Він застосовується разом з іншими спеціалізованими стандартами, які встановлюють вимоги до захисту від конкретних небезпек.

Наприклад, залежно від призначення спецодягу додатково можуть застосовуватися стандарти щодо захисту від:

• тепла та полум'я;
• бризок розплавленого металу;
• ризиків під час виконання зварювальних робіт;
• електростатичних зарядів;
• хімічних речовин;
• атмосферних опадів;
• низьких температур;
• механічних впливів;
• інших професійних ризиків.

Таким чином, позначення EN ISO 13688 на спецодязі слід розглядати насамперед як підтвердження відповідності загальним вимогам до захисного одягу, а конкретні захисні властивості потрібно визначати за іншими стандартами, зазначеними виробником.

Які вимоги встановлює ДСТУ EN ISO 13688?

Стандарт охоплює кілька ключових напрямів, що безпосередньо впливають на безпеку, комфорт та правильну експлуатацію професійного захисного одягу.

1. Безпечність та нешкідливість матеріалів

Матеріали, з яких виготовлений захисний одяг, не повинні за передбачуваних умов нормальної експлуатації негативно впливати на здоров'я або гігієну користувача.

Тканини, підкладки, фурнітура, нитки, покриття, просочення та інші компоненти не повинні виділяти речовини у кількостях, здатних завдати шкоди людині.

Особлива увага приділяється матеріалам, які безпосередньо контактують зі шкірою.

Оцінювання нешкідливості матеріалів є важливим не лише для працівників, які використовують спецодяг протягом декількох годин, а особливо для персоналу, що перебуває в ньому протягом усієї робочої зміни.

2. Ергономіка захисного одягу

Захисний одяг повинен не лише забезпечувати необхідний захист, а й дозволяти працівнику нормально виконувати свою роботу.

Конструкція виробу має враховувати рухи людини під час професійної діяльності.

Працівник повинен мати можливість:

• нахилятися;
• присідати;
• піднімати та опускати руки;
• працювати з інструментами;
• переміщуватися;
• виконувати характерні для професії робочі операції.

Одяг не повинен бути настільки тісним, вільним або важким, щоб істотно обмежувати нормальні рухи.

Також конструкція не повинна мати грубих, гострих або надмірно жорстких елементів, здатних спричиняти подразнення, дискомфорт або травмування користувача.

3. Правильна конструкція та посадка спецодягу

Правильна посадка захисного одягу має безпосереднє значення для його ефективності.

Наприклад, занадто коротка куртка під час нахилу працівника може підніматися та залишати частину тіла незахищеною. Надто широкі рукави можуть створювати додатковий ризик під час роботи з механізмами, а занадто вузький одяг — обмежувати рухи.

Тому конструкція спецодягу повинна відповідати умовам, у яких він буде використовуватися.

Також враховується можливість носіння разом з іншими елементами екіпірування та засобами індивідуального захисту.

4. Сумісність з іншими засобами індивідуального захисту

У багатьох професіях одного захисного костюма недостатньо.

Працівник одночасно може використовувати:

• захисні рукавички;
• робоче взуття;
• каску;
• захисний капюшон;
• окуляри або щиток;
• респіратор;
• страхувальне спорядження;
• інші ЗІЗ.

У такому випадку елементи захисного комплекту повинні бути сумісними та не повинні погіршувати захисні властивості один одного.

Особливе значення мають місця стику різних елементів: рукав куртки — рукавичка, штани — захисне взуття, капюшон — засоби захисту голови та органів дихання.

Саме в таких зонах неправильно підібране спорядження може залишати частини тіла недостатньо захищеними.

5. Комфорт під час роботи

Рівень комфорту захисного одягу повинен відповідати умовам його застосування, рівню фізичної активності працівника, характеру небезпеки та очікуваній тривалості використання.

При цьому необхідно розуміти, що максимальний комфорт не завжди сумісний із максимальним захистом.

Наприклад, щільний вогнестійкий одяг або багатошаровий зимовий комплект природно створює більше теплове навантаження, ніж легкий літній робочий костюм.

Тому виробник повинен знайти оптимальний баланс між:

захистом → ергономікою → комфортом → умовами експлуатації.

Якщо певний тип захисного одягу створює значне теплове або фізіологічне навантаження, інформація виробника повинна містити відповідні рекомендації або попередження щодо його використання.

6. Стійкість до старіння, прання та догляду

Захисний одяг у процесі експлуатації багаторазово піддається пранню, сушінню, хімічному чищенню та іншим процедурам догляду.

Це може впливати на:

• геометричні розміри виробу;
• стан тканини;
• покриття або просочення;
• фурнітуру;
• читабельність маркування;
• окремі захисні властивості.

Тому стандарт передбачає оцінювання змін, що можуть виникати після процедур очищення.

Якщо виробник не встановив іншу кількість циклів очищення для випробувань, базовий підхід ISO 13688 передбачає проведення п'яти циклів очищення.

Якщо застосований спосіб очищення може призводити до поступового погіршення захисних характеристик, виробник повинен надати інформацію щодо допустимої кількості процедур очищення або інших обмежень експлуатації.

Зміна розмірів після очищення

Одним із важливих показників є усадка або інша зміна геометричних розмірів матеріалу після очищення.

Для базових вимог ISO 13688 зміна розмірів після відповідних процедур очищення, якщо спеціалізованим стандартом не встановлено інше, не повинна перевищувати:

±3 % — для тканих матеріалів;

±5 % — для трикотажних та нетканих матеріалів.

Це важливо, оскільки значна усадка спецодягу може не тільки погіршити комфорт, але й вплинути на його захисну функцію.

7. Вимоги до міцності

ДСТУ EN ISO 13688 є загальним стандартом, тому не встановлює одного універсального показника міцності для всіх видів спецодягу.

Необхідний рівень механічних характеристик визначається відповідними спеціалізованими стандартами залежно від призначення одягу та характеру ризику.

Для різних виробів можуть оцінюватися:

• міцність матеріалу;
• стійкість до розриву;
• міцність швів;
• стійкість до стирання;
• інші механічні характеристики.

Саме тому вимоги до звичайного робочого костюма та, наприклад, спеціального одягу для зварювальника можуть істотно відрізнятися.

8. Розмірне маркування спецодягу

Одяг повинен мати зрозуміле позначення розміру, пов'язане з фактичними параметрами тіла людини.

В ISO 13688 для позначення розміру використовуються контрольні розміри тіла, виражені переважно в сантиметрах.

Наприклад, для курток, пальт та жилетів основними параметрами є обхват грудей або бюста та зріст.

Для штанів важливими параметрами є обхват талії та зріст.

Такий підхід значно точніший, ніж використання виключно умовних позначень S, M, L, XL, оскільки дозволяє співвіднести конкретний виріб із реальними антропометричними параметрами працівника.

Чому правильний розмір спецодягу настільки важливий?

Правильно підібраний розмір — це не лише питання зовнішнього вигляду або комфорту.

Неправильний розмір може безпосередньо впливати на безпеку.

Занадто великий одяг може:

• зачіпатися за обладнання;
• створювати зайвий об'єм;
• заважати роботі з інструментами;
• погіршувати контроль рухів.

Занадто малий одяг може:

• обмежувати рухи;
• створювати надмірне натягнення тканини та швів;
• погіршувати перекриття між окремими частинами одягу;
• створювати дискомфорт протягом робочої зміни.

Тому професійний спецодяг потрібно підбирати не лише за звичним позначенням розміру, але й з урахуванням обхвату грудей, талії та зросту працівника.

9. Маркування захисного одягу

Кожний відповідний виріб захисного одягу повинен мати маркування.

Воно має бути:

• добре видимим;
• розбірливим;
• достатньо довговічним;
• нанесеним безпосередньо на виріб або на прикріплену етикетку;
• придатним до зчитування протягом передбаченого строку використання та відповідної кількості процедур очищення.

Маркування залежно від типу виробу та спеціального стандарту може містити:

• найменування або торговельну марку виробника;
• ідентифікацію моделі, типу або артикулу виробу;
• розмір;
• позначення відповідного стандарту;
• захисні піктограми;
• рівні або класи захисту, якщо вони передбачені спеціальним стандартом;
• іншу необхідну інформацію.

Важливо: піктограми та класи захисту не можна довільно наносити на спецодяг як маркетингові позначення. Їх застосування має відповідати вимогам конкретного стандарту, за яким заявлено захисні властивості виробу.

10. Інформація від виробника

Користувач повинен отримати достатню інформацію для правильного вибору, використання, очищення, зберігання та, за необхідності, визначення моменту виведення виробу з експлуатації.

Залежно від виду захисного одягу виробник може надавати інформацію щодо:

• призначення виробу;
• правильного способу носіння;
• рівнів або класів захисту;
• обмежень використання;
• можливих ризиків, від яких виріб не захищає;
• правил прання та очищення;
• температурних режимів догляду;
• умов зберігання;
• сумісності з іншими ЗІЗ;
• допустимої кількості циклів очищення, якщо вона обмежена;
• способу перевірки стану виробу перед використанням.

Ця інформація має практичне значення, оскільки навіть сертифікований захисний одяг може втратити частину своїх властивостей у разі неправильного використання або догляду.

Чи означає EN ISO 13688, що одяг захищає від усіх виробничих ризиків?

Ні.

Це одна з найважливіших особливостей стандарту.

EN ISO 13688 встановлює загальні вимоги, але сам по собі не означає, що костюм, куртка або комбінезон захищає, наприклад, від полум'я, електричної дуги, хімічних речовин чи бризок розплавленого металу.

Для підтвердження конкретної захисної властивості застосовується відповідний спеціалізований стандарт.

Наприклад, для одягу, призначеного для використання під час зварювання та споріднених процесів, застосовуються спеціальні вимоги до захисту від характерних для таких робіт небезпек.

Тому на професійному захисному одязі можна побачити одночасно декілька позначень стандартів.

У такому випадку EN ISO 13688 визначає загальні вимоги до виробу, а інший стандарт — його спеціальні захисні характеристики.

На що звертати увагу при виборі спецодягу?

Під час закупівлі професійного захисного одягу недостатньо орієнтуватися лише на зовнішній вигляд, щільність тканини або ціну.

Необхідно враховувати реальні умови роботи та ризики, з якими стикається працівник.

Перед вибором спецодягу варто визначити:

1. Від яких ризиків необхідний захист?

Механічні забруднення, холод, дощ, полум'я, зварювальні роботи, хімічні речовини, статична електрика чи інші небезпеки.

2. Яким стандартам відповідає виріб?

Позначення стандарту повинно відповідати заявленому призначенню спецодягу.

3. Який клас або рівень захисту має виріб?

Якщо відповідний спеціалізований стандарт передбачає класи або рівні захисту, необхідно перевірити їх відповідність умовам роботи.

4. Чи правильно підібраний розмір?

Захисний костюм повинен забезпечувати необхідне перекриття частин тіла та водночас не обмежувати рухи.

5. Як потрібно доглядати за виробом?

Неправильне прання, сушіння або хімічне чищення може скоротити строк служби виробу та в окремих випадках погіршити його захисні властивості.

6. Чи сумісний одяг з іншими ЗІЗ?

Рукавички, взуття, каска, респіратор, захисний щиток та спецодяг повинні утворювати сумісний комплекс захисту.

Чому відповідність стандартам важлива для роботодавця?

Якісний спецодяг — це не просто корпоративна форма працівника. Якщо працівник перебуває в умовах професійного ризику, одяг є одним з елементів системи його захисту.

Використання правильно підібраного захисного одягу дозволяє:

• підвищити рівень безпеки персоналу;
• підібрати захист відповідно до конкретних виробничих ризиків;
• забезпечити працівникам комфорт під час тривалої роботи;
• правильно організувати догляд та експлуатацію спецодягу;
• стандартизувати підбір розмірів для персоналу;
• забезпечити сумісність одягу з іншими засобами індивідуального захисту.

Особливо це актуально для підприємств будівельної, машинобудівної, металургійної, енергетичної, транспортної, складської, аграрної та інших галузей, де працівники регулярно використовують професійний робочий та захисний одяг.

ДСТУ EN ISO 13688:2021 є базовим стандартом загальних вимог до захисного одягу.

Він охоплює питання ергономіки, нешкідливості матеріалів, конструкції, комфорту, розмірного позначення, впливу очищення та старіння, сумісності з іншими елементами захисту, маркування та інформації виробника.

При цьому відповідність EN ISO 13688 не означає автоматичного захисту від усіх виробничих небезпек.

Для кожного конкретного ризику необхідно звертати увагу на додаткові спеціалізовані стандарти та зазначені виробником класи або рівні захисту.

Саме поєднання правильно підібраного стандарту захисту, якісних матеріалів, продуманої конструкції, відповідного розміру та правильного догляду дозволяє спецодягу ефективно виконувати свою основну функцію — забезпечувати захист працівника без невиправданого обмеження його рухів та працездатності.